Цікаві факти про Новий Рік та Різдво

А ви знали, що українському новому року вже триста років!? Цей факт можна виявити з указу російського царя Петра I про те, що з 1700 року роки рахувати від Різдва Христового, а Новий рік відзначати 1 січня. У цьому ж указі говорилося: «За вельможних і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових …» А це означає, що і новорічній ялинці теж триста років!

Кожен розуміє, що нинішні зимові свята сильно відрізняються від Петровського часу, але, все ж, у нас збереглися деякі язичницькі обряди і традиції. Ось наприклад відоме різдвяне поліно. Вважається, що ще стародавні вікінги принесли цей обряд до Англії. На Різдво вони спилювали величезне дерево, і весь рік воно вилежувалися — сохло. І тільки на наступне Різдво його приносили в будинок, і воно горіло в осередку довго-довго. Якщо ж воно гасло, не прогорівши до попелу, господарі чекали біди.

Звичайно, всі ми знаємо саму новорічну пісеньку, адже так? Правильно, природно, це «В лесу родилась елочка». А ви знаєте, хто її автор? Її звали Раїса Адамівна Кудашева. Вчителька, бібліотекар і поет, вона написала безліч віршів-пісень, складала також казки. Але тільки написана в 1903 році і покладена на музику композитором-аматором Л. Бекманом (який вирішив скласти пісеньку для своєї дочки) «В лесу родилась елочка» стала невід’ємною частиною дитинства, свята, очікування чуда. «І багато-багато радості дітворі принесла …»

У Великобританії прикрасою столу є різдвяний пиріг. За старовинним рецептом він повинен бути начинений наступними предметами, які нібито пророкують долю на найближчий рік: кільце — до весілля, монетка — до багатства, маленька підкова — до удачі.

У Великобританії будинок прийнято прикрашати гілками гостролисника і омели білої. За звичаєм раз на рік, напередодні Різдва, у чоловіків є право поцілувати будь-яку дівчину, що зупинилася під прикрасою з цієї рослини.

На противагу лютеранам, які не дотримуються посту, католики Литви напередодні Різдва їдять тільки пісну їжу. Їх Різдвяний стіл складається з кусоча (куті), салатів, страв з риби та інших пісних страв, що не містять м’ясної їжі. Тільки на наступний день, в саме Різдво після сімейного відвідування костелу, дозволяється покуштувати смаженого гусака.

Страви, приготовлені з птиці (гуски або індички) є традиційним стравою Різдвяного столу в Німеччині та Англії. В Англії обов’язково подається до столу святковий пудинг, прикрашений гілочками ялини. У західних країнах головною прикрасою святкового Різдвяного столу завжди була невелика ошатно прикрашена ялинка.

Коли Джеймс Белуші ще не був відомим актором, він підробляв у своєму містечку Санта Клаусом. Одного разу в нього відібрали водійські права, але він вирішив розвести подарунки, які залишилися, по адресатам, понадіявшись на удачу. Звичайно, його зупинили на першому ж перехресті, обшукали, наділи наручники (їзда без водійських прав за кордоном вважається тяжким злочином), стали зачитувати права. Діти, які проходили повз, з жахом дивилися на те, що відбувається і, заливаючись сльозами, кричали: «Санта Клауса заарештовують!»

Письменник О’Генрі став відомим саме завдяки Різдву. Тоді він носив ім’я Вільям Сідней Портер, точніше ім’я він тоді не носив, а мав номер 34 627 і був ув’язненим однієї з американських в’язниць. На волі в нього залишилася донька, якій він дуже хотів подарувати що-небудь на Різдво. Грошей, звичайно, у ув’язненого не було, і він вирішив випробувати долю. Він написав оповідання і відправив його в один з журналів. І Чудо не змусило себе довго чекати — розповідь опублікували у різдвяному номері, а людина, яка написала її, підписалася О. Генрі (це перше ім’я, яке прийшло йому в голову), отримала гонорар, а згодом і популярність. Ну а маленька донька, звичайно, не залишилася в той Різдво без подарунка.

Незважаючи на відмінності у всіх християнських народів світу, Різдво є радісне і світле свято, що відповідно накладає відбиток на Різдвяний святковий стіл.

У різних народів світу Різдвяний стіл відрізняється своїми особливостями. Так, наприклад, у протестантській лютеранської Данії головним блюдом Різдвяного столу є смажений гусак з яблуками, а також солодка рисова каша з додаванням родзинок і кориці. За звичаєм каструлю з кашею залишають відкритою на всю Різдвяну ніч для того, щоб гноми могли поласувати Різдвяних стравою і не шкодили господарям будинку протягом всього майбутнього року.

Джерело: http://takcikavo.org.ua/tsikavi-fakty-pro-novyj-rik-ta-rizdvo.html

Цікаво знати.
На Новий рік германські племена ставили ялинку, а слов’яни — вишню.

Уже зовсім скоро настане Новий рік, головним атрибутом якого залишається ялинка. Проте, на наших землях улюблене деревце не завжди було новорічним символом.

Традиція новорічного дерева має давню історію. Люди вважали, що всі дерева наділені добрими силами, що в них живуть добрі духи, а тому прагнули задобрити їх, розвішуючи на деревах різноманітні частування і подарунки. Вічнозелена ялинка займала серед всіх дерев особливе місце: вона була священним центром, «світовим древом», символізуючи саме життя і нове відродження з темноти і мороку. У германських племен існувала повага до ялинки як до символу перемоги над смертю, і засобу для захисту домашнього вогнища від злих духів. Оскільки лише ялинка залишається у зимові холоди зеленою, у країнах північної півкулі новорічним деревом обрали саме її. Раніше замість іграшок вішали на дерева плоди різних дерев, наприклад: яблука — символ родючості, горіхи — незбагненність божественного промислу, яйця — символ життя, що розвивається, гармонії і повного благополуччя.

У дохристиянській Русі Новий рік пов'язували з початком землеробства, а тому святкували його 21 березня. Це було свято весни, хліборобів. Звідси й походить звичай засівати у новорічний ранок оселю зерном. Ритуальним деревом весняного новорічного обряду була вишня. Деревце садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий новий рік.

Із офіційним запровадженням християнства на Русі (988 року), князь Володимир Великий переніс відзначення Нового року з березня на вересень згідно старого візантійського зразка. Нова дата прижилася не одразу і протягом століть наші предки користувалися дохристиянським, а не церковним календарем. У 1342 році митрополит Київський Феогност видав суворий наказ відзначати новий рік лише 1 вересня.

Згідно з указом Петра І, у Російській імперії, до складу якої входила й Україна, з 1700 року Новий рік стали відзначати у січні, а разом з ним і ставити новорічну ялинку. Було сказано: «Знатними і проїжджими вулицями, біля воріт і будинків, учинити деякі прикраси з древ і гілок соснових і ялинкових, чинити стрілянину з невеликих гармат і рушниць, пускати ракети і запалювати вогні. А людям убогим кожному хоча б по древу чи гілці на воротях поставити».

У 1916 році під час І світової війни різдвяні ялинки були заборонені, оскільки їх вважали запозиченням німецької традиції. З приходом радянської влади ялинку оголосили шкідливим пережитком. День Різдва став Днем індустріалізації. Антирелігійна кампанія, яка розгорнулася у 1927 році, Різдво заборонила, а тому, і на ялинки ввели табу. Лише з середини 30-х років минулого століття більшовики вирішили, що ритуал прикрашення різдвяного дерева можна трактувати як підготовку до новорічного свята без християнських «натяків». 28 грудня 1935 року в газеті «Правда» була опублікована стаття П. Постишева «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». Довгоочікуване дерево знову наповнило своїм ароматом кожний міський будинок. Свято Нового року було реабілітоване, але при цьому з нього вилучили релігійні мотиви, а давній традиції надали одіозно-ідеологічного характеру. Це й позначилося на ялинкових іграшках, де стала домінувати офіційна атрибутика у вигляді зірок, серпів із молотами, ракет, дирижаблів з обов’язковою радянською символікою. Віфлеємська зірка стала червоною п'ятикутною. В 40-і роки новорічні ялинки прикрашали іграшками у вигляді танків, літаків, і навіть портретами Сталіна і членів політбюро. З подоланням культу особистості, дерево стали прикрашати різноманітними скляними зооморфними та антропоморфними іграшками.

Сьогодні новорічна ялинка радує кожну оселю приємним ароматом хвої, вдихнувши який, так і хочеться поринути у вир свята.

Джерело: http://www.lesovod.org.ua/node/8322

Святкування Нового року в інших країнах.

Для будь-якого народу Новий рік — це час, коли, озираючись на прожиті 365 років, люди оцінюють своє життя, будують плани на майбутнє.
Як святкують Новий рік у нас, ми знаємо. А хочете дізнатись, як його святкують в інших країнах?

Кожен житель Австрії вважає найбільшим благом для себе почути у новорічну ніч у Відні урочистий звук «Дзвону миру», що встановлений на соборі святого Стефана. Тому на Соборній площі 31 грудня збираються тисячі людей. А ще доброю прикметою вважається зустріти сажотрус, доторкнутися до нього і вимазатися. Кажуть, що це приносить свято.

В Аргентині службовці різних закладів в останній робочий день року, що минає, викидають з вікон старі календарі, непотрібні відомості і бланки. У діловій частині Буенос-Айреса вже до полудня тротуари і проїжджа частина вкриваються пухким шаром паперу. Але не обходиться і без казусів. Якось, співробітники однієї з газет у розпалі свята викинули за вікно весь архів...

У Бразилії на піску океанських пляжів 31 грудня запалюють тисячі свічок. Жінки кидають пелюстки квітів у воду. На невеликих дерев'яних плотах запалюють багаття і товсті воскові свічки. Туди ж кладуть різноманітні наїдки : фрукти, рис, солодощі, а також парфуми і мило, гребінці і дзеркальця. Це — подарунки могутній Ієманжі — грізній богині моря, покровительці моряків і подорожніх.

Із настанням сутінків у в’єтнамських парках, садах чи на вулицях розводять багаття. Цієї ночі люди забувають усі суперечки, прощають всі образи. На новорічному столі має бути багато страв, особливо пиріг з клейкого рису з начинкою з м'яса, гороху, цибулі, численних спецій. Цій страві понад дві тисячі років і символізує вона щедрість і плодючість землі.

У Гвінеї в день Нового року заведено водити вулицями слонів, які символізують багатство й міць. Процесія супроводжується танцями, піснями, іграми.

У Греції існує звичай, за яким рівно опівночі голова сім'ї виходить у двір і розбиває об стіну плід граната. Якщо його зерна розлетяться по двору — у новому році сім'я житиме щасливо. Вирушаючи у гості, греки приносять з собою як подарунок покритий мохом камінь і залишають його у кімнаті господаря зі словами: «Нехай гроші господарів будуть такими ж важкими, як цей камінь».

В Ірландії увечері напередодні Нового року двері всіх будинків відчиняються навстіж. Кожний бажаючий може увійти у будь-який будинок і стане там бажаним гостем. Господарі посадять його на почесне місце, пригостять келихом хорошого вина та почастують найсмачнішими стравами. Гість не забуде при цьому сказати : «За мир у цьому домі і в усьому світі!». У половині дванадцятого ірландці виходять на центральну площу міста, співають, танцюють, веселяться.

В Ісландії у новорічну ніч прикрашали вогнями священний ясен. А звичай запалювати на ялинці свічки походить від жертвопринесення духам. За сотні років до християнства воскові свічки запалювали на честь богів у язичницьких храмах. Культ свічок перегукувався з поклонінням вогню, а вогонь майже всі народи наділяли надприродною силою: вогнем відганяли диких звірів і злих духів, вогнем намагалися уласкавити духів добрих.

У Колумбії перед настанням Нового року з будинків виносять всі старі речі і спалюють. Крім того, тут вважається,що без стрілянини, феєрверків і залпів свята бути не може! Колумбійці виготовляють ляльок, що символізують Старий рік і носять їх на довгих палках, читаючи смішні заповіти. Потім цих ляльок спалюють. Вважається, що таким чином Старий рік, оповитий димом та полум'ям, розлітається, поступаючись дорогою Новому.

На Кубі перед Новим роком усі наповнюють келихи водою, а коли годинник б'є дванадцять, виливають її через відчинені вікна на вулицю. У такий спосіб всі бажають Новому рокові світлого та ясного, як вода, шляху. У перші секунди Нового року, що тільки-но наступив, належить їсти виноград: за дванадцять ударів годинника треба проковтнути дванадцять ягідок — і тоді вже щастя неодмінно супроводжуватиме тебе всі дванадцять місяців.

У Камбоджі Новий рік святкують три дні, і новорічний стіл ставлять обов'язково біля вікна, бо святкове частування призначене не лише для господарів та гостей, але й для Діда Спеки.

У Мексиці за тиждень до Нового року влаштовуються танці. При цьому на мотузку, що гойдається взад-уперед, підвішують пінату — глиняний глечик, розписаний зображеннями тварин і казкових потвор. У цей глечик складено різноманітні солодощі та подарунки. Вважається, що найщасливішим у новому році буде той, хто із зав'язаними очима розіб'є пінату палицею.

Норвезькі діти чекають у новорічну ніч дарунків від кози. У цій країні коза займає привілейоване положення. Бо легенда розповідає, що норвезький король Олаф ІІ одного разу врятував поранену козу. Тварину доставили у палац, вилікували і відпустили. На знак подяки вона щоночі приносила рятівнику рідкісні цілющі рослини. Тому їй діти готують святкові гостинці, які кладуть у свої черевики. На ранок натомість малюки знаходять новорічні ласощі.

У Непалі Новий рік зустрічають зі сходом зорі, і зустрічати його можна тричі на рік, оскільки літочислення у цій країні ведеться за трьома календарями. За місячним календарем — у ніч повного місяця — непальці розпалюють великі вогнища і скидають у них старі непотрібні речі. На другий день настає Свято фарби, коли фантазія і веселощі непальських мешканців нестримні. Вони розмальовують себе та один одного такими вигадливими узорами та малюнками, що просто дивуєшся. А потім усі ці натовпи розмальованих веселунів ходять по вулицях, пустуючи, наспівуючи та пританцьовуючи. До будинків заходять ненадовго — лише скуштувати святкове частування, а потім ідуть веселитися далі.

У Панамі, щойно годинник проб'є північ, починають оглушливо дзвонити дзвони на всіх пожежних каланчах, завивати сирени, гудіти автомобілі. Самі панамці — і діти, й дорослі — у цей час щосили кричать та б'ють у все, що потрапило під руку. А весь цей шум, галас та грюкіт чиниться для того, щоб «задобрити» Новий рік.

У мешканців Тибету існує цікавий новорічний звичай: господарки печуть багато пиріжків із різним начинням і роздають їх знайомим і незнайомим. Чим більше роздаси — тим багатшим будеш у новому році.

У південних селищах Франції існує такий теплий і простий звичай: перша господиня, яка набирає вранці Нового року воду з джерела, залишає там булочку власного приготування. Друга господиня бере цю булочку і на її місце кладе свою. Таким чином всі господині селища обмінюються хлібом, випеченим для ближнього.

А от коли стрілки годинника наближаються до 12 години, господар будинку в Шотландії мовчки відчиняє двері і тримає їх відчиненими до останнього удару: у такий спосіб він випускає Старий рік і впускає Новий. Гості приносять шматочки вугілля, кидають їх у сімейний камін і бажають, щоб вогнище у цьому каміні палало якнайдовше.

Новий рік в Японії триває аж 7 днів! У кожному японському домі на Новий рік з'являється 3 гілки: бамбукова — щоб так само швидко виростали діти, сливова — щоб усі члени сім'ї жили так само довго, як сосна. У ці дні заборонено промовляти неприємні слова, не можна говорити про смерть, демонів і деяких тварин : лисицю, дракона, тигра, змію. Якщо діти випадково порушать якусь із словесних заборон, батьки витирають їм рота приготованою заздалегідь ритуальною тканиною.

Джерело: http://travel.tochka.net/ua/6952-kak-otmechayut-novyy-god-v-drugikh-stranakh-interesnye-fakty/

Кiлькiсть переглядiв: 224

Коментарi